Гірськолижний курорт "Буковель", 28 лютого 2006 р.

Про гірські лижі раніше я навіть не мріяв. Пригадую, у січні 1984 року, будучи молодим репортером обласної газети, поїхав у відрядження на Яблуницький перевал, що на кордоні Прикарпаття і Закарпаття, аби взяти інтерв'ю у Марини Попович. Марина Попович, дружина першого космонавта-українця, була прославленою льотчицею-випробовувачем КБ Антонова, на той час - стократною рекордсменкою світу з вищого пілотажу. Тоді на Яблуницькому перевалі вона відпочивала: КБ Антонова мало там базу відпочинку. Одним із захоплень льотчиці було і катання на гірських лижах.

Пригадую, як вона хвалилась мені своїм лижним спорядженням, адже у той час не кожний міг позволити собі таке: імпортні лижі "Elan" з найсучаснішими тоді кріпленнями, костюм з матерії, яка не ковзає на снігу, якісь супер-пупер окуляри. Словом, усе це дорого і недоступно для більшості, пояснила Марина Попович. Ото й висновок я для себе зробив єдиний: про це захоплення нема що й думати. І я не думав.

У 2004 році тема гірськолижного спорту, чи то скоріше, відпочинку виринула у моєму житті знову: у Яблуниці виник конфлікт між власником одного з приватних витягів і місцевими мешканцями. Я неодноразово виїжджав туди як журналіст, робив газетні матеріали. І... захоплювався сміливцями, що на швидкості летіли з верхотури. Захоплювався і заздрив. Адже два роки перед тим переніс операцію на хребет, отож не смів навіть думати про те, щоб стати й собі на лижі.

І ось у січні 2006 року я, 49-річний дід (тоді мав одного внука, тепер - вже двох), зробив першу спробу. На диво, їздити навчився першого ж дня (без інструктора). Через тиждень удосконалював навички. А в лютому вже гасав по всіх трасах гірськолижного курорту "Буковель". Спочатку освоїв маршрути для новачків, потім перейшов на траси для досвідчених лижників, а невдовзі подолав і так звані "чорні" трасу, розраховані на спортсменів. Це щось надзвичайне! Хто не пробував цього - не зрозуміє.