Ярослав ТКАЧІВСЬКИЙ

                                                 І.Роп'яникові
                           (до 40-річчя від дня народження)

 Чуєш, брате, дорогий мій друже,
у мандрівці час збігає скоро…
Ми йдемо… І квапимося дуже,
бо обом набігло вже по сорок.

Знали ми і щастя, й біль утрати,
чорним смутком горе било скроні…
Знов торуєм шлях, мій любий брате,
залишаючи сліди на ньому скромні.

Творимо, і не здіймаєм галас:
криниці, сади, хати і діти…
Маєм свій поміж майстрами голос ―
як такому щастю не радіти?!

Завтра спозаранку мусим встати,
переступим тесані пороги.
В добру путь благословила мати,
то ходім…
                           Щасливої дороги!

                                           (журнал "Перевал", № 2, 1999)

Олександр ГРОДЗІЦЬКИЙ

                                  Ігореві Роп'янику
                          (до 50-річчя від дня народження)

Душі своєї відчиняєш храм,
Там сонячно, і легко, і затишно.
Там не ікони, не церковний крам,
А космос, де витає сам Всевишній.

Душі своєї відчиняєш храм,
В молитві припадаєш на коліна.
І відчуваєш, що ти тут не сам,
З тобою поруч доля лебедина.

Вона з тобою рветься до мети,
Вона, як ти, страждає і радіє.
Наносить на полотнища грунти,
Щоб швидше дотягнувся ти до мрії.

А мрія, часом, звабить і втече,
І ти, мов спринтер, вперто здоганяєш.
І хоч серденько часом запече,
Та шлях оцей ти впевнено здолаєш.

Ти відчини душі своєї край.
І зором осягни усі святині.
Все, що надбав, нікому не віддай.
Ні за багатство, ні за очі сині.